ІЗОМЕРА́ЗА, и, жін., біохім. Фермент, що каталізує перетворення органічних сполук на їхні ізомери, змінюючи просторову будову молекули без зміни її хімічного складу; належить до класу ізомераз.
ізомераза
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |