ІЗОЛЮ́КС, -а, чол. 1. Одиниця вимірювання освітленості, що дорівнює освітленості, яку створює джерело світла силою в одну міжнародну свічку на відстані одного метра.
ізолюкс
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови