ІЗОЛЕКТОТИ́П, ч. р. спец. 1. У біологічній систематиці — зразок (типовий екземпляр), який є дублікатом голотипу, зібраним в одній і тій самій популяції, але не обов’язково з тієї самої особини; ізотип.
2. У лінгвістиці — мовна одиниця або мовний зразок, що використовується як еталон для порівняння в межах певної ізоглоси чи мовної спільності.