Значення
-
ІЗОЛЕКТОТИ́П, ч. р.спец. 1. У біологічній систематиці — зразок (типовий екземпляр), який є дублікатом голотипу, зібраним в одній і тій самій популяції, але не обов’язково з тієї самої особини; ізотип.
-
У лінгвістиці — мовна одиниця або мовний зразок, що використовується як еталон для порівняння в межах певної ізоглоси чи мовної спільності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ізолектотип, р. ізолектотипу, д. ізолектотипові, з. ізолектотип, о. ізолектотипом, м. ізолектотипі, к. ізолектотипе