Значення
-
ІЗОКО́Н, а, чол. 1. У мовознавстві: лінія на карті або діаграмі, що з’єднує точки з однаковою частотою вживання певної мовної одиниці (звука, слова, граматичної форми) в межах досліджуваної території.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ізокон, р. ізокона, д. ізоконові, з. ізокона, о. ізоконом, м. ізоконі, к. ізокон