ІЗОХРО́НИ, -ів, мн. (одн. ізохро́на, -и, ж.). 1. У картографії — лінії на карті, що з’єднують точки з однаковим часом настання певного явища (наприклад, приходу хвилі цунамі, початку сейсмічних коливань або поширення звуку).
2. У фізиці та математиці — криві або лінії, вздовж яких певний процес (наприклад, коливання маятника або рух тіла під дією сили тяжіння) відбувається за однаковий проміжок часу, незалежно від початкових умов.