Значення
-
ІЗОКЕФАЛІ́ЗМ, -у, чол., мист. Принцип композиції в образотворчому мистецтві (переважно в давньогрецькому та давньоєгипетському рельєфі та живопису), за яким голови всіх зображених фігур, незалежно від їхнього росту чи положення, розташовуються на одній горизонтальній лінії.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ізокефалізм, р. ізокефалізму, д. ізокефалізмові, з. ізокефалізм, о. ізокефалізмом, м. ізокефалізмі, к. ізокефалізме