ІЗОКЕФАЛІЯ, ї, жін., мист. Принцип композиції в образотворчому мистецтві, за яким голови всіх зображених персонажів (незалежно від їхнього зросту, положення в просторі чи значущості) розташовуються на одній горизонтальній лінії; характерний для давньоєгипетського та давньогрецького архаїчного рельєфу й живопису.
ізокефалія
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |