Значення
-
ІЗОКЕФАЛІЯ, ї, жін., мист. Принцип композиції в образотворчому мистецтві, за яким голови всіх зображених персонажів (незалежно від їхнього зросту, положення в просторі чи значущості) розташовуються на одній горизонтальній лінії; характерний для давньоєгипетського та давньогрецького архаїчного рельєфу й живопису.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ізокефалія, р. ізокефалії, д. ізокефалії, з. ізокефалію, о. ізокефалією, м. ізокефалії, к. ізокефаліє