**ізоіндол**, -у, *чол. рід*. Органічна гетероциклічна сполука, ізомер індолу, що є похідною бензолу та піролу; використовується в органічному синтезі, зокрема для отримання барвників і лікарських засобів.
ізоіндол
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |