1. Стос. до ізофульмінату, пов’язаний з ним; який є ізофульмінатом або містить його.
ізофульмінатний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. Стос. до ізофульмінату, пов’язаний з ним; який є ізофульмінатом або містить його.
Відсутні