ІЗОФТАЛІЛІДЕН, -а, ч., хім. Двовалентний радикал (C₆H₄(CO)₂CH₂), похідний від ізофталевої кислоти, що містить метиленову групу, з’єднану з двома карбонільними групами в положенні 1,3 бензенового кільця; використовується в органічному синтезі для створення полімерів та барвників.
ізофталіліден
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |