Ізофема, и, жін. 1. у мовознавстві. Лінія на діалектологічній карті, що позначає межі поширення певного фонетичного явища; ізофона.
ізофема
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
Ізофема, и, жін. 1. у мовознавстві. Лінія на діалектологічній карті, що позначає межі поширення певного фонетичного явища; ізофона.
Відсутні