ІЗОДРО́М, -а, чол. 1. У теорії автоматичного регулювання — пристрій або ланка системи керування, що забезпечує стале регулювання (ізодромне регулювання) шляхом усунення залишкової нерівномірності (статичної помилки) завдяки інтегральній складовій.
2. У математиці та фізиці — лінія або крива, що з’єднує точки з однаковим значенням певної величини, яка змінюється в часі або просторі (наприклад, ізодроми на картах погоди чи в теорії коливань).