Значення
-
ІЗОДО́МІЯ, ї, жін., спец. 1. Спосіб кладки стін з однакових за розміром прямокутних каменів або цегли, укладених горизонтальними рядами з перев’язкою швів, характерний для античного та візантійського будівництва.
-
Симетричне розташування елементів у будові, за якого всі частини мають однакову будову та розміри.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ізодомія, р. ізодомії, д. ізодомії, з. ізодомію, о. ізодомією, м. ізодомії, к. ізодоміє