ІЗОДІАМОРФІ́ЗМ, -у, чол. 1. У мінералогії та петрографії — здатність мінералів або гірських порід набувати однакової форми кристалів чи структурних елементів за різних умов утворення, зберігаючи при цьому сталість хімічного складу.
2. У геології — процес перекристалізації гірських порід, за якого відбувається зміна їхньої текстури та структури без суттєвої зміни мінерального складу, що призводить до виникнення ізометричних (рівномірно розвинених у всіх напрямках) зерен мінералів.