ІЗОАГЛЮТИНІН, -а, чол., біол., мед. Антитіло, що міститься в плазмі крові та спричиняє склеювання (аглютинацію) еритроцитів іншої особини того самого біологічного виду, зокрема людини, відповідно до груп крові системи АВ0.
ізоаглютинін
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |