Значення
-
іст. У Давній Русі — людина, яка втратила зв’язок зі своєю соціальною групою (князем, общиною, родом) і вийшла з-під їхнього захисту; вигнанець, виходець.
-
перен. Людина, яку відкинуло суспільство, яка не знаходить у ньому визнання або підтримки через свої переконання, поведінку чи соціальний статус; вигнанець, відлюдник.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ізгой, р. ізгоя, д. ізгоєві, з. ізгоя, о. ізгоєм, м. ізгоєві, к. ізгою