Прислівник.
1. З великої відстані; здалеку, здалека. Іздалека було чути гуркіт грому.
2. перен. Не прямо, не безпосередньо, уникаючи відвертості; здалеку. Він почав розмову іздалека, обережно натякаючи на проблему.
Словник Української Мови
Буква
Прислівник.
1. З великої відстані; здалеку, здалека. Іздалека було чути гуркіт грому.
2. перен. Не прямо, не безпосередньо, уникаючи відвертості; здалеку. Він почав розмову іздалека, обережно натякаючи на проблему.
Приклад 1:
Десь іздалека над пальовими горбами полів дзвонили срібним сріблом дзвони. Вер бачила, вона чула блакитних голубів, срібний дзвін далеких на обрії за містом опалових горбів.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”