Значення
-
ІЗАТИ́Н, -у, ч. 1. Органічна хімічна сполука, гетероциклічний кетон, що є похідним індолу; кристалічна речовина жовто-червоного кольору, яку використовують у синтезі барвників та лікарських засобів.
-
У фармакології та біохімії — речовина, що утворюється в організмі як метаболіт триптофану або внаслідок окиснення індолу, іноді застосовується як реактив для виявлення деяких сполук.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ізатин, р. ізатину, д. ізатинові, з. ізатин, о. ізатином, м. ізатині, к. ізатине