1. Прийменник, уживаний для позначення напрямку дії зсередини чого-небудь, з якогось місця, простору, середовища; те саме, що з (у першому значенні). Наприклад: вийти із хати, дістати із кишені.
2. Прийменник, уживаний для позначення матеріалу, з якого щось виготовлено; те саме, що з (у другому значенні). Наприклад: хата із дерева, прикраса із золота.
3. Прийменник, уживаний для позначення походження, належності до певної групи, середовища; те саме, що з (у третьому значенні). Наприклад: він із селян, вона із Києва.
4. Прийменник, уживаний для позначення причини, підстави дії; те саме, що з (у четвертому значенні). Наприклад: із поваги, із страху.
5. Прийменник, уживаний для позначення супровідної обставини, способу дії; те саме, що з (у п’ятому значенні). Наприклад: дивитися із захопленням, працювати із завзяттям.