Ієромона́х, -а, чол. Чернець, який має сан священника; священнослужитель у монашому чині.
ієромонах
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
У трапезній теж було спекотно, в голові столу сидів архімандрит, теж втомлений, з пісним обличчям, йому слугували ієромонах та ієродиякон — слуг при трапезах не було. Врешті трапеза скінчилася, Юрій вийшов надвір, у дверях про щось сперечалися рясофорний чернець з мантійним ченцем — вони пропустили його.
— Франко Іван, “Мойсей”
Частина мови: іменник (однина) |