ієродиякон

**ІЄРОДИ́ЯКОН**, -а, чол. рід. Чернець у сані диякона; диякон-монах.

Приклади вживання

Приклад 1:
У трапезній теж було спекотно, в голові столу сидів архімандрит, теж втомлений, з пісним обличчям, йому слугували ієромонах та ієродиякон — слуг при трапезах не було. Врешті трапеза скінчилася, Юрій вийшов надвір, у дверях про щось сперечалися рясофорний чернець з мантійним ченцем — вони пропустили його.
— Франко Іван, “Мойсей”

Частина мови: іменник (однина) |