ієратура

[ijɛrɑturɑ] Іменник

Буква:І

Значення

  1. Сукупність священних текстів, книг або писань, що мають релігійний, культовий або богословський характер у певній релігійній традиції.

  2. У вузькому значенні — корпус канонічних або літургійних творів, які використовуються в богослужінні та релігійній практиці.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. ієратур, р. ієратура, д. ієратурові, з. ієратур, о. ієратуром, м. ієратурі, к. ієратуре

Більше записів