І́СТИННО. Присл. до і́стинний.
1. Відповідно до істини; правдиво, справедливо. Він говорив істинно, не кривлячи душею.
2. Уживається як стверджувальна частка у значенні «справді», «дійсно», «безперечно». Істинно велике мистецтво не старіє.
істинно
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Філософ визнавав лише алегоричний смисл Біблії, за допомогою якої він прагнув намалювати утопічну картину ідеального з погляду моральності світу, в якому стверджується істинно людський спосіб життя. У зв’язку з цим важливо сказати і про зв’язок світогляду мислителя з народною мудрістю, зокрема про використання у його творчості приказок та прислів’їв, пісенних та казкових мотивів.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Я хочу тебе вбити і примусити тебе йти поперед мене».— «Істинно тільки три дні житиме володар мій після мене». У VII—VI ст.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 3:
Враховуючи пробіли Alien vs Predator Називання — чи не єдина істинно людська прерогатива. Саме людині довірив Бог назвати всю сотворену живність: усіх тварин, і всіх птахів небесних, і всіляку «іншу морську сволоту» (див.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”
Частина мови: прислівник () |