І́стик, -а, чол. 1. діал. Те саме, що стовпчик; невеликий стовп, стовпчик (наприклад, у конструкціях, огорожах).
2. діал., рідко. Невеликий загострений кілок, тичка.
істик
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Старий висмикав істик, прочищав плуга: — А тепер скрізь кротами поліз по степу мужик — наш степ, брешуть! Павло сміявся: — Ого-го-го!
— Невідомий автор, “032 Golova Khodi Mikhailo Mikhailovich Kotsiubin”
Частина мови: іменник (однина) |