1. Фахівець, який професійно займається вивченням історії, дослідженням минулого людства на основі аналізу історичних джерел.
2. Той, хто добре знає історію, розуміється на ній; знавець історії.
історик
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Частими гостями в нас бували Павло Тичина (докладніше про нього я написала у своїх спогадах «З любов’ю і болем»), Леонід Смілянський з родиною, Давид Гофштейн, невеличкий, усміхнений і надзвичайно симпатичний, археолог Славін, наш сусід Юхим Лойцкер, працівник кабінету єврейської культури, який колись існував в Інституті літератури, історик Гліб Лазаревський (з відомої родини Лазаревських), — ми були одними з перших слухачів його надзвичайно цікавих спогадів, опублікованих тоді ж таки в журналі «Українська література», що видавався в Уфі. Часто заходив Максим Рильський — його секретар мешкав поряд з нами.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Арабський історик XII ст. розповів про страшну засуху в Єгипті — наслідок низького паводка, коли, як говорили єгиптяни, «Ніл не приходив»,— таке: «Здавалося, що того року якесь чудовисько хотіло знищити все живе і засоби існування.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Частина мови: іменник (однина) |