Словник Української Мови
Буква
1. Піддавати кого-небудь іспитові, перевіряти знання, навички, уміння.
2. Перевіряти, випробовувати що-небудь (властивості, якість, придатність) на практиці або дослідним шляхом.
3. Зазнавати, переживати що-небудь (почуття, стан, труднощі); випробовувати на собі.
Приклад 1:
Він полюбив їх, оцінував їхню роль й перейнявся до них пошаною, мов до значних осіб, що їх, через несвідомість свою, трактував досі за простих.Отож, за місяць засвоївши талмуд Олени Курило й вистудіювавши історію мови за Шахматовим та Кримським, він став перед очі професора в інституті, що, не пізнавши його, геть здивувався на глибінь його знання.— От як корисно прослухати курс моїх лекцій, — сказав він, — але мушу признатись, що дуже рідко маю втіху іспитувати українця, що знає свою мову.— На жаль, — зауважив Степан, — більшість уважає, що досить українцем родитись.— Так, так, — відповів професор. — Але мушу признатись, що я їх безжально ганяю.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”