**ІСПИТНИК**, -а, чол. 1. Особа, яка складає іспит; екзаменований.
іспитник
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
**ІСПИТНИК**, -а, чол. 1. Особа, яка складає іспит; екзаменований.
Відсутні