іспит

1. Перевірка знань, умінь і навичок учнів, студентів, курсантів тощо з певного навчального предмета, яка проводиться за встановленою формою (усно, письмово або практично) і є підставою для оцінювання їхньої успішності.

2. перен. Складне випробування, важка перевірка чиїхось якостей, здібностей, моральної стійкості, витримки тощо в певних життєвих обставинах.

Приклади вживання

Приклад 1:
Якщо законом, іншими правовими актами, обов’язковими вимогами державних стандартів або договорів купівлі -продажу передбачено зобов’язання продавця перед передачею товару покупцеві перевіряти кількість, асортимент, якість , комплектність, тару й упакування товару (іспит, аналіз, огляд і т.д. ), продавець за вимогою покупця повинний надати йому доказу проведення такої перевірки.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”

Приклад 2:
Бо, мушу признатись, у мене не так багато вже слухачів, що одвідують мої лекції і яких я ні разу не прогнав з іспиту.Після цього професор написав йому листика до голови лекторського бюро в справах українізації, пообіцяв ще й сам побалакати з цією видатною людиною й додав, стискаючи Степанові руку:— Сподіваюсь, що ви там із студента зробитесь лектором.Другого дня вранці Степан уже з’явився перед українізаційний ареопаг, де його піддано під чи взято на іспит, залежно від мовних переконань кожного з членів. І після того, як із зізнання підсудного точно встановлено, що ablativus autoris[8] в українській мові ніким, ніде й ніколи не може бути вживаний, що для переведення розванта­ження мови дієслівні речівники мусять бути старанно й невхильно обходжувані; після того, як він, вгорі названий і зазначений, виявив цілковите розуміння, чому людина ходить по вулицях у справах на адресу з наказу за основ­ними правилами мови, його висвячено на лицаря україні­зації першого розряду з оплатою академічної години один карбованець вісімдесят копійок.Записуючи його адресу й видаючи йому посвідку, елегантський секретар лекторського бюро приємно сказав йому:— Сподіваюсь, товаришу, що ви за тиждень-два дістанете призначення в установу й зможете, — додав він, мило посміхаючись, — перемінити свій френч на щось відповідні­ше.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”

Частина мови: іменник (однина) |