ІСОДОМОН, -а, чол., архіт. Спосіб кладки стін з тесаних каменів однакової висоти, укладених горизонтальними рядами з перев’язкою швів; різновид ортогональної кладки, характерний для античної архітектури.
ісодомон
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник () |