Значення
-
ІСОДОМОН, -а, чол., архіт. Спосіб кладки стін з тесаних каменів однакової висоти, укладених горизонтальними рядами з перев’язкою швів; різновид ортогональної кладки, характерний для античної архітектури.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ісодомон, р. ісодомону, д. ісодомонові, з. ісодомон, о. ісодомоном, м. ісодомоні, к. ісодомону