І́СКРИТИ, дієслово, недоконаний вид, неперехідне.
1. Випускати, розкидати іскри; сипати іскрами. // Виблискувати, мерехтіти, відбиваючи світло (про дорогоцінне каміння, металеві поверхні, краплі роси тощо). // перен. Яскраво виявлятися, виражатися (про почуття, думки, талант).
2. Виявляти сильне збудження, гнів, запал; палати гнівом, пристрастю (перев. про очі, погляд).