**іскрозатримувач**, -а, чол. Пристрій, призначений для вловлювання та гасіння іскор, що вилітають з димових труб, вихлопних патрубків двигунів внутрішнього згоряння або інших агрегатів, з метою запобігання пожежам.
іскрозатримувач
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |