Значення
-
ІСКРОУЛО́ВЛЮВАЧ, -а, чол. Пристрій або технічний засіб, призначений для вловлювання, гасіння або запобігання поширенню іскор, що утворюються під час роботи механізмів, зварювальних апаратів, двигунів внутрішнього згоряння чи іншого обладнання, з метою забезпечення пожежної безпеки.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. іскроуловлювач, р. іскроуловлювача, д. іскроуловлювачеві, з. іскроуловлювач, о. іскроуловлювачем, м. іскроуловлювачеві, к. іскроуловлювачу