ІСКРОУЛО́ВЛЮВАЧ, -а, чол. Пристрій або технічний засіб, призначений для вловлювання, гасіння або запобігання поширенню іскор, що утворюються під час роботи механізмів, зварювальних апаратів, двигунів внутрішнього згоряння чи іншого обладнання, з метою забезпечення пожежної безпеки.
іскроуловлювач
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |