ІСКРОРОЗРИВНИ́К, -а, чол. Пристрій для запобігання поширенню іскор, полум’я або вибуху в системах, де використовуються горючі гази, пари або пил; забезпечує розрив і гасіння іскри в разі її виникнення, переважно в трубопроводах, димоходах або вибухонебезпечних середовищах.
іскророзривник
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |