ІСКРОПОКА́ЖЧИК, -а, чол. Пристрій або прилад для візуальної індикації наявності електричних іскор, іскріння в електричних колах, комутаційних апаратах або під час перевірки ізоляції. Використовується в електротехніці для діагностики та контролю роботи обладнання.
іскропокажчик
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |