Словник Української Мови
Буква
**Іщ**, іменник, чоловічий рід, власна назва.
1. У китайській міфології та фен-шуй: дух-охоронець домашнього вогнища, який, за повір’ями, приносить у дім достаток, щастя та захищає від злих сил. Часто зображується у вигляді тварини, подібної до лева або собаки.
Приклад 1:
Далі, більшість зовсім не знає, що Значить жити* і хоч вони й бажають їсти, щоб жити, однак не можуть по-справжньому жити, бо навчитися найвеличнішому мистецтву життя — справа дуже важка, і один тільки Христос може іщ дати і навчити. Доки я знатиму, що ти жадібно читаєш мої листи, доти я не перестану писати тобі і говорити таке: Мовчи, мовчи: λεπτόν ίχνος1.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”