ІША́Н, -а, чол. рід. 1. У мусульманських народів — титул керівника суфійського братства (тарікату), духовного наставника (муршида), який має авторитет серед вірян; також особа, що має цей титул.
2. У Середній Азії — спадковий або виборний голова мусульманської громади, який часто поєднував релігійну владу зі світською; святий, чудотворець в уявленні вірян.