Ісегорія, -ї, жін. 1. У Стародавній Греції — рівне право всіх громадян на публічний виступ у народних зборах, один із принципів демократії в афінському полісі.
2. У риториці та лінгвістиці — стилістичний прийом або принцип побудови тексту, що полягає в урівноваженні, симетричному розташуванні частин висловлювання для досягнення гармонії та переконливості.