ІРЖОСТІ́ЙКІСТЬ, -кості, жін. Властивість за значенням іржостійкий; здатність матеріалу (переважно металу) чинити опір корозії, не піддаватися іржавінню під впливом навколишнього середовища.
іржостійкість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |