Іржання — дія за значенням іржати 1; звуки, що їх видає кінь, іржучи; тупіт, регіт.
іржання
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Один раз попереду почулося іржання: тарпан чи татарський кінь, обійшов трохи ліворуч. Їхати було мулько: хребтина гостра, мов дошка.
— Франко Іван, “Мойсей”
Частина мови: іменник (однина) |