ірида

ІРИ́ДА, и, жін.

1. У давньогрецькій міфології — богиня веселки, вісниця богів, яка з’єднувала небо і землю; зображувалася з веселкою в руках.

2. Анат. Те саме, що райдужка (про пігментовану круглу діафрагму ока з отвором-зіницею в центрі).

3. Бот. Те саме, що пі́вники (рід багаторічних трав’янистих рослин родини півникових з великими квітками різного забарвлення).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |