ІРУМА́ЦІЯ, ї, жін. 1. У міфології та деяких релігійних вченнях — процес творення світу з первинного хаосу шляхом надання йому впорядкованої форми; акт божественного облаштування всесвіту.
2. *Рідко*. Урочисте проголошення, декларація або встановлення певного порядку, закону чи істини, що має сакральне або фундаментальне значення.