Словник Української Мови
Буква
Ірпінь, іменник чоловічого роду, власна назва.
1. Місто в Україні, на річці Ірпінь, адміністративний центр Ірпінської міської громади Бучанського району Київської області; відоме як місто-супутник Києва та значний осередок освіти й культури.
2. Річка в Україні, права притока Дніпра, що протікає територією Київської та Житомирської областей; історично відігравала роль природної межі та оборонного рубежу.
Приклад 1:
Оглав 5 … Від автора Із Книги Споминів … 9 Над маминими щоденниками … 107 «Сродна праця» … 113 Тичина … 133 Уфа … 140 Щирість і офіціоз … 149 Перелити себе в дитину … 166 Мемуарна мозаїка З любов’ю і болем: Павло Тичина … 179 Вітраж пам’яти: Алла Горська … 191 «Наструнений і себе гідний»: Борис Антоненко-Давидович … 197 У свічаді пам’яти: Василь Стус … 203 Зіна: Слово про друга … 216 «Бо ти на землі — людина…»: Володимир Підпалий … 221 Ірпінь. Кочура, 12 … 225 Шляхетний ідальґо української культури: Микола … 234 Діалоги з Юрієм Луцьким … 237 Додаток Відкритий лист до газети «Молодь України» … 247 Автопортрет: Відповіді на анкету журналу «Слово і Час» … 252 Моральний імператив і виклики часу … 258 275 … Іменний покажчик 285 … Перелік світлин Схились до мушлі спогадів — і слухай… Мудрий скарбничий — пам’ять людська.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”