іродів

1. Прикметник, що вказує на належність або стосунок до біблійного царя Ірода (Ірод I Великий), його династії чи їхніх дій. Наприклад: іродів наказ, іродове царство.

2. У переносному, зневажливому значенні — той, що стосується жорстокої, підступної або тиранічної людини; властивий такій людині. Наприклад: іродів норов, іродова душа.

Приклади вживання

Приклад 1:
— Погана, бо іродів шинкар розводить водою, — промовив Балаш. — Бодай йому смерть така, як оця горілка.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Частина мови: іменник (однина) |