Словник Української Мови
Буква
1. За євангельським переказом — цар Юдеї (Ірод I Великий), який, дізнавшись про народження Ісуса Христа, наказав винищити всіх немовлят у Вифлеємі; уособлення жорстокості, тиранії.
2. перен., розм., зневажл. Жорстока, людина, здатна на злочини; мучитель, кат, лиходій.
Приклад 1:
якийсь ірод у йому, мов свердлом, крутить… Так ще мені – на?! , – Нащо ж ти п’єш, сину?..
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Приклад 2:
[398] Ірод I Великий (73/74 до н. е.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”