ІРМО́С, -а, чол. 1. У православному богослужінні — перша строфа (заспів) у кожній із дев’яти пісень канону, яка задає тематику, ритм і мелодію для наступних тропарів.
2. У церковному співі — зразковий гімнографічний текст, що слугує моделлю для написання інших піснеспівів канону.