Значення
-
У давніх слов’янських віруваннях та міфології — райська, тепла країна, куди на зиму відлітають птахи і де перебувають душі померлих; вирій.
-
У народній поезії та образному мовленні — далекий, недосяжний, сповнений спокою та краси край; символ вічного літа, достатку й щастя.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ірій, р. ірію, д. ірієві, з. ірій, о. ірієм, м. ірієві, к. ірію