Словник Української Мови
Буква
1. Основне значення: народ, основне населення Ірану (Персії); представники цього народу.
2. У ширшому, історичному чи лінгвістичному контексті: група народів, що розмовляють іранськими мовами (входить до індоіранської гілки індоєвропейської мовної сім’ї), які історично населяють територію Іранського нагір’я та прилеглих регіонів (наприклад, перси, таджики, пуштуни, курди, осетини, белуджі тощо).
Приклад 1:
Сначала губу неслабо розкатали індуси, за ними — іранці, перси, таджики. В Росії деякі болотні князьки тожи почали шото патякать про рукотворность шахмат — особінно після того, як під дивились у столиці хазарського каганата, наскільки тамошні вель можі льогко й бистро прокачують свій інтілєкт при помощі цих ма ліньких фігурок.
— Невідомий автор, “020 Brinikh Mikhailo Shakhmati Dlia Dibiliv”