ІПСАТИ́ВНИЙ, прикм. Стос. до іпсативу (див. іпсатив); який є іпсативом.
іпсативний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
ІПСАТИ́ВНИЙ, прикм. Стос. до іпсативу (див. іпсатив); який є іпсативом.
Відсутні