ІПОТЕКА, и, жін.
1. Один із видів застави, за якого заставлене майно (переважно нерухомість) залишається у володінні та користуванні боржника, а кредитор у разі невиконання зобов’язання має право одержати задоволення з вартості цього майна. // Позика, що видається під таку заставу.
2. Юридичний документ, що засвідчує право кредитора на одержання боргу із заставленого майна; заставне свідоцтво.