Значення
-
ІПОТЕКА, и, жін.
-
Один із видів застави, за якого заставлене майно (переважно нерухомість) залишається у володінні та користуванні боржника, а кредитор у разі невиконання зобов’язання має право одержати задоволення з вартості цього майна. // Позика, що видається під таку заставу.
-
Юридичний документ, що засвідчує право кредитора на одержання боргу із заставленого майна; заставне свідоцтво.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. іпотека, р. іпотеки, д. іпотеці, з. іпотеку, о. іпотекою, м. іпотеці, к. іпотеко