ІПОКРИ́Т, -а, чол. Те саме, що лицемір; людина, яка приховує свої справжні почуття, думки, наміри, вдаючи доброчесну, щиру, віддану тощо.
іпокрит
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
ІПОКРИ́Т, -а, чол. Те саме, що лицемір; людина, яка приховує свої справжні почуття, думки, наміри, вдаючи доброчесну, щиру, віддану тощо.
Відсутні